ГОТУЄМОСЯ ДО ШКОЛИ

Шановні батьки!

Скоро дитині йти в перший клас. Тому ми вирішили обговорити і пройнятися переживаннями наших дітей в очікуванні школи.Дорогі батьки! Ви — перші й найважливіші вчителі вашої дитини. Перша школа Вашої дитини — це домівка, яка найбільше впливає на те, що дитина вважатиме основним у житті, на формування системи її цінностей.Діти дуже довіряють своїм батькам і почуваються впевненіше, коли відчувають цю впевненість у батьків. Невпинно летить час і незабаром Ви поведете дітей до школи.Давайте визначимось, чи готові Ви віддати дитину до школи.

ТЕСТ
Чи готові батьки віддати дитинудо школи?Чи можете Ви сказати наступне?

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.
2. Я переживаю, що моя дитина кривдити­ме інших учнів.
3. На мій погляд, чотири уроки — це для дитини величезне навантаження.
4. Я сумніваюся, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.
5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителькою є її мама.
6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, писати і рахувати.
7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
8. Боюся навіть думати про те, що моя ди­тина може обійтися без денного сну.
9. Міоя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.
10. Моя дитина ніколи не ходила в дитячий садок і весь час проводила з мамою.
11. Здається, початкова школа нездатна чого-небудь навчити мою дитину.
12. Я хвилююся, що однокласники глузува­тимуть із моєї дитини.
13. Моя дитина значно слабша за своїх од­нолітків.
14. Боюся, що вчителька не зможе правиль­но оцінити успіхи кожної дитини.
15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми пі­демо у школу разом?».

Проаналізуйте відповіді:
• «так» — поставте у відповіді "+";
• «ні» — залиште її вільною.
Сума хрестиків — набрані вами бали.
Якщо ви набрали:
До 4 балів. У Вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня, адже і Ваша дитина, і Ви самі достатньо готові до шкільного життя малюка.
5—10 балів. Вам краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь.
11 і більше. Вам було б непогано прокон­сультуватися з дитячим психологом.

Що повинен уміти майбутній першокласник?

Оскільки зараз діти йдуть до школи у шість років, то можна подумати, що їм зовсім не обов’язково вміти читати, писати й лічити. Але насправді виходить зовсім інакше.От яку думку із цього приводу мають учителі початкових класів зі стажем:«Багато малят приходять до школи дуже «добре підготовленими», тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною й непотрібною інформацією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого корисного в такому підході немає, але… Ніхто з батьків не погодиться привести дитину в клас, де всі діти читають, лічать і пишуть, а їхня дитина – не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці, коли й дитині цікаво, і зайвого нічого немає».Отже, дитина обов’язково повинна вміти:• відтворювати зразок;• працювати за запропонованим правилом;• орієнтуватися в просторі;• викладати послідовність сюжетних картинок і вміти розповідати за ними.А ще малюкові стануть у пригоді вміння розв’язувати логічні задачі, запам’ятовувати зорово й на слух, уміння зосередитися і добре натреновані пальчики.

Що робити, якщо дитина не виявляє бажання йти до школи й зовсім не бажає до неї готуватися?

У будь – якого «не хочу до школи» обов’язково є свої вагомі причини. Наприклад, дитина має тільки негативну інформацію про школу, яку вона отримала від старших друзів у дворі або навіть від батьків, які перестаралися, розповідаючи про труднощі свого шкільного дитинства. Таке небажання може виникати й від того, що дитина взагалі навіть не розуміє, що таке школа, тому що ніхто не розповів їй про це.Малюки, яких батьки посиленно «готують до школи», дуже часто починають негативно ставитися до походу в школу, уважаючи, що в школі є тільки уроки й висогливі вчителі. Для того щоб виправити ситуацію, з дитиною потрібно правильно говорити про школу, ділитися своїм позитивним життєвим досвідом, розповідати про те, як цікаво буде в школі, як багато друзів вона матиме.Дайте дитині можливість переглядати мультфільми про школу, почитайте разом книжки, в яких розповідається про школу. І подумайте, чи не занадто активно дитина «готується» до майбутньої події.

Якщо Ви сумніваєтесь, чи віддавати дитину до першого класу саме цього року?

Найкраще знають свою дитину, звісно ж, батьки. І якщо інтуіція Вам підказує, що рік ще потрібно почекати, то найкраще так і зробити. Зовсім не обов’язково причиною для такої відсрочки може бути вік дитини. Нерідко малята, яким до вересня вже виповнилося шість років, усе – таки ще не готові йти до школи. У цьому немає нічого страшного. Значно небезпечніше, якщо дитина йде до першого класу, а їй за всіма показниками ще потрібно залишатися в дитячому садку й гратися, гратися, гратися… Якщо маєте хоч найменші сумніви, не полінуйтеся відвідати психолога й досвідченого вчителя початкових класів. Краще, якщо це будуть незалежні фахівці зовсім не з тієї школи, куди Ви зібралися віддати дитину, щоб вони не були особисто зацікавленіще в одному першокласникові.Коли найкраще визначати готовність дитини до школи?Якщо Ви сумніваєтеся, чи віддавати дитину до школи саме цього року, тому що малюк – «осінній», то тоді можна пройти співбесіду в лютому, а потім ще раз повторити в травні для того, щоб психолог міг побачити динаміку розвитку дитини.

Рекомендації батькам майбутніх першокласників

Вступ дитини до школи завжди хвилюючий момент, як для дітей, так і для батьків. Коли починати готувати до школи? Хто повинен це робити? Чому навчати дитину до школи? Одні вважають, що треба починати готувати малюка, починаючи з трьох років, інші - за рік до вступу в школу. Але взагалі-то все дошкільне життя дитини - це і є підготовка до школи. Найголовніше - не впадати у крайнощі. Не перестаратися з заняттями, вселивши заздалегідь відразу до навчання. Але й не пускати все на самоплив, сподіваючись, наприклад, на вихователя дитячого садка.
Якщо говорити формально, то дитячі психологи виділяють кілька критеріїв готовності дітей до навчання в школі.
1. Інтелектуальна готовність (здатність до концентрації уваги, уміння будувати логічні зв'язки, розвиток пам'яті, дрібна моторика);
2. Емоційна готовність (мотивація до навчання, вміння зосередитися, управління емоціями);
3. Соціальна готовність (потреба в спілкуванні, корекція поведінки в колективі, здатність навчатися).
Багато хто вважає, що якщо дитина відвідує дитячий сад - значить, підготовку до школи повністю забезпечують його співробітники. Дійсно, спеціально організовані заняття допомагають дітям підготуватися до школи. Але без допомоги батьків така підготовка буде неповною і неякісною. Дитині потрібне постійне закріплення знань: зроблене вдома він повинен перевірити і закріпити в дитячому саду і, навпаки, знаннями, отриманими в дитячому саду, йому потрібно поділитися з батьками.
Зазвичай, коли говорять про "шкільну" готовність малюка, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток. Але є ще одна, не менш важлива сторона. І пов'язана вона з психологічною підготовкою дитини. Ось на які моменти варто звернути увагу.
- Як тільки ваша дитина стане школярем, він набагато більше часу буде наданий сам собі. Тому щоб ви були за нього спокійні, слід, перш за все, розвинути в дитини самостійність. Дитина повинна вміти при необхідності залишатися вдома одна. Навчіть його дотримуватися основних принципи безпеки.
- Володіння навичками самообслуговування так само необхідно дитині в школі: він повинен вміти самостійно переодягатися в спортивну форму, збирати портфель і т. д.
-У дитини повинна бути сформоване вміння організувати робоче місце, своєчасно починати роботу, вміти підтримувати порядок на робочому місці під час навчальної роботи.
- Важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми - і дорослими і дітьми. Давайте дитині можливість попрактикуватися у встановленні нових контактів. Це може відбуватися в поліклініці, на дитячому майданчику, в магазині.
- Деякі діти губляться, не маючи досвіду "виживання в натовпі". В якості тренування час від часу можна взяти сина чи доньку на великий розважальний захід.
- Не секрет, що не завжди оточують доброзичливі й повні розуміння. Вчіть дитину не губитися, коли тебе критикують або - дитячий варіант - дражнять. Готуйте його до того, що в школі він може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто дитині важливо мати досвід і похвали і осуду. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особистості в цілому, а конкретного вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження чи на не дуже високу оцінку вчителя дитина не образиться, а постарається щось змінити.
- Важливо для дитини вміти висловлювати свої потреби словами. Будинки навколишні розуміють його з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від вчителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, по можливості організуйте такі ситуації, коли йому потрібно попросити про допомогу незнайомого дорослого чи дитини.
- У школі малюк нерідко буде потрапляти в ситуації порівняння з однолітками. Значить, варто ще до школи поспостерігати за ним в іграх, що включають момент змагання, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі?
- Намагайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагала постійної уваги та заохочення з боку дорослого. Адже на уроці вчитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок у роботі - хваліть за готовий результат.
- У виконанні будь-якої справи не дозволяйте зупинятися на середині Необхідно відразу орієнтувати дитину на виконання будь-якого завдання з початку до кінця - при прибиранні кімнати, допомоги батькам, виконання завдання і т.д.
- Привчайте малюка спокійно сидіти і працювати протягом певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливого, рухомого дитини. Поступово він звикне до того, що кричати і бігати можна в певний, "гучний" час. Тоді буде здатний і в школі дочекатися перерви.
- З перших днів ваш першокласник буде почувати себе впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчити правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита чи книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відраховувати потрібну кількість клітинок і т. д.
- Існує і ще одна проблема, про яку зазвичай не прийнято говорити, - це проблема шкільного туалету.
Часто батьки дошкільнят, розповідаючи дітям про школу, намагаються створити емоційно однозначний образ. Тобто говорять про школу тільки в позитивному або тільки негативному ключі. Захоплені батьківські відгуки звучать зазвичай так: "У школі-то як цікаво", "Відмінником у нас будеш". Батьки вважають, що тим самим вони прищеплюють дитині зацікавлене ставлення до навчальної діяльності, що сприятиме шкільних успіхів. Насправді ж учень, налаштований на радісну, захоплюючу діяльність, випробувавши навіть незначні негативні емоції (образу, ревнощі, заздрість, досаду), може надовго втратити інтерес до навчання. Причин для подібних емоцій школа надає достатньо: ситуація невдачі на тлі здається загальної успішності, недостатня увага з боку вчителя, розбіжність оцінки вчителя зі звичною батьківського оцінкою, а також безліч подібних ситуацій.
Інші батьки, розуміючи, що не все в школі буде у дитини виходити з першого разу, заздалегідь готують його до невдач: "Давай старайся, в школі ще важче буде", "Це ще маленьке завдання, у школі будуть більше задавати". Іноді образ школи використовують як залякування: "Ось вчителька тобі двійок наставить", "За таку поведінку тебе в школі відразу в хулігани запишуть". Такі батьківські настанови навряд чи навчать малюків наполегливості в подоланні труднощів. Швидше вони підготують грунт для дійсних двійок і небездоганного поведінки. Таким чином, ні однозначно позитивний, ні однозначно негативний образ школи не приносить користі майбутньому учневі. Краще зосередити свої зусилля на більш детальному знайомстві дитини зі шкільними вимогами, а головне - з самим собою, своїми сильними і слабкими сторонами.
Розкажіть дитині про те, як ви самі пішли в перший клас, про своє навчання в школі, про своїх вчителів, подивіться разом з дитиною свої шкільні фотографії, пограйте в школу, розкажіть про шкільні правила.
Необхідно зупинитися ще на одному важливому моменті. Розвинена дитина і готова до школи дитина - це не одне і те ж. Навчання - це ті вміння і навички, яким дитину навчили: уміння писати, читати, рахувати. Інтелектуальний розвиток - це розумовий потенціал, здатність дитини до саморуху, до самостійного навчання, до вирішення проблемних завдань. Тобто навченість і розумовий розвиток - це аж ніяк не синоніми! Навченість може полегшити життя дитині в перші місяці в школі і навіть створити йому тимчасову успішність. Але, в ній же криється і небезпека, що дитині буде нудно вчитися. Крім того, у певний момент резерв навченості виснажиться - на старих запасах довго не проїдеш. Тому краще зосередити свою увагу не на форсуванні навчальних умінь, якими дитина повинна, по ідеї, оволодіти в школі, а на розвитку психічних функцій, що забезпечують здатність до навчання - увага, пам'ять, мислення, уява, моторика руки, розвиток соціальних умінь і навичок.

Чим займатися з дитиною, щоб вона виявилася готовою до школи?

В першу чергу треба подбати про його здоров'я. Плавання, прогулянки, велосипед - це заняття, що сприяють майбутньому успішному вступу в шкільне життя.

Найважливіший спосіб розвитку (що відноситься і до мови, і до уваги, і до спілкування, і до пам'яті, і до уяви, і ще до багато чого іншого) - читати дитині книжки. Потрібно читати (або розповідати) дітям казки не менш ніж півгодини на день.

Корисні заняття, які змушують працювати фантазію, уяву, самостійну кмітливість: малювання, ліплення, конструювання.

Треба використати цей період і для розвитку різноманітного пізнання, для накопичення різних відомостей про світ речей і людей. У цей період дитина набуває первинний досвід переживання позитивних і негативних емоцій, вчиться радіти, страждати, співчувати, закладається фундамент особистості.

Психологічна підтримка - це один з найважливіших факторів, що визначають успішність Вашої дитини.Підтримувати дитину - значить вірити в нього. Дорослі мають чимало можливостей, щоб продемонструвати дитині своє задоволення від його досягнень або зусиль. Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: "Ти зможеш це зробити".
Існують слова, які підтримують дітей, наприклад: "Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре", "Ти знаєш це дуже добре". Підтримувати можна за допомогою дотиків, спільних дій, фізичного співучасті, виразу обличчя.
Отже, щоб підтримати дитину, необхідно:
Спиратися на сильні сторони дитини,
Уникати підкреслення промахів дитини,
Виявляти віру в дитину, співчуття до нього, упевненість в його силах,
Створити вдома обстановку дружелюбності і поваги, вміти і хотіти демонструвати любов і повагу до дитини.
Порадьте дітям під час іспиту звернути увагу на наступне:

Існують слова, які підтримують дітей, наприклад: "Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре", "Ти знаєш це дуже добре". Підтримувати можна за допомогою дотиків, спільних дій, фізичного співучасті, виразу обличчя.

Отже, щоб підтримати дитину, необхідно:

Будьте одночасно тверді й добрі, але не виступайте в ролі судді. Підтримуйте свою дитину, демонструйте, що розумієте його переживання. Не підвищуйте тривожність дитини напередодні іспитів - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися".

Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, що з перевтомою. Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть йому, що він обов'язково повинен чергувати заняття з відпочинком. Забезпечте у будинку зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав. Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження йому необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях. Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо він не вміє, покажіть йому, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.

Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмета (зараз існує безліч різних збірок тестових завдань). Велике значення має тренаж дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних для нього письмових та усних іспитів. Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що додасть йому спокій і зніме зайву тривожність. Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте йому годинник на іспит.

Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, він повинен відпочити і як слід виспатися.

1.пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

2.уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування - не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться його вписати);

3.якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і зазнач, щоб потім до нього повернутися;

І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови длязанять

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
2 Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи на інший продукт).
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
8. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати».
9. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У 6-7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко, адже нервова система ще повністю не сформувалася.
Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4
Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.